Міома матки - одне з найпоширеніших захворювань у гінекологічний практиці та становить, за даними різних авторів, від 32 до 70 %. У 80 % випадків міома спостерігається у жінок репродуктивного віку. Одним з основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. Велика кількість переваг даного методу хірургічного лікування призводить в багатьох випадках до недооцінки наявного ризику, такого як тромбонебезпека у жінок із підвищеним індексом маси тіла (ІМТ). Мета дослідження - виявлення стану тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики пацієнток із підвищеним ІМТ в періопераційному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики - низькочастотний п'єзоелектричний гемовіскозиметр. Пацієнтки 30 - 45 років, які підлягають лапароскопічній міомектомії (n = 60). Пацієнтки були розподілені на 3 групи залежно від величини індексу маси тіла та вибору методу тромбопрофілактики. До 1-ї групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ << 30 кг/м<^>2, яким медикаментозна тромбопрофілактика не проводилась. До 2-ї групи (18 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ >> 30 кг/м<^>2, які з метою тромбопрофілактики отримували еноксапарин в дозі 2000 анти-Ха МО/0,2 мл підшкірно (при ІМТ 30 - 40 кг/м<^>2) та 4000 анти-Ха МО/0,4 мл підшкірно (при ІМТ >> 40 кг/м<^>2). До 3-ї групи (26 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ >> 30 кг/м<^>2, які з метою тромбопрофілактики отримували еноксапарин та пентоксифілін. За даними низькочастотного вібраційного п'єзоелектричного гемовіскозиметра були виявлені статистично вірогідні (p << 0,05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної (збільшення показника максимальної щільності згустка (МА)) та хронометричної (прискорення часу утворення фібрин-тромбоцитарної структури згустка (Т5), зміщення точки желювання (Т3) вліво, підвищення показника інтенсивності коагуляційного драйву (ІКД)) гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності (підйом показника константи тромбінової активності (КТА), скорочення часу досягнення константи тромбіну (Т2)), активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу (скорочення періоду початку реакції (Т1), збільшення показника інтенсивності контактної коагуляції (ІКК)), пригнічення літичної активності (зниження показника інтенсивності лізису та ретракції згустка) крові в 2-й і 3-й групах пацієнтів. На першу добу після оперативного втручання в 2-й і 3-й групах відмічається вірогідне збільшення (порівняно з доопераційними показниками) таких хронометричних показників, як Т1, Т2, Т5; зниження структурного показника МА, а також вірогідне зниження КТА, ІКД, що підтверджує ефективність антитромботичної терапії. Однак у 2-й групі спостерігається підвищена активність судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу порівняно з 3-ю групою, вищий показник ІКК, коротший час Т1, Т2, а також вищий показник КТА. На 5-ту добу після оперативного втручання в усіх групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки: використання низькочастотної п'єзоелектричної гемовіскозиметрії дозволяє вірогідно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"