Досліджено особливість та суперечливість соціально-політичної трансформації суспільства, історичні, політичні, етнічні та культурні тенденції розвитку націотіорення і державності в Україні. Аналізуються складнощі перехідних процесів, які, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, а з іншого - розбудова громадянського суспільства передбачає роздержавлення соціальних інститутів, зменшення державного впливу на них. Досліджено механізми стабілізації і деструктивності у процесах національного державотворення. Європейські теорії та моделі інтеграції і децентралізації конкурують між собою, проте під час комплексного розглядуі вони дають змогу по-новому поглянути на процеси і рамки інтеграції України в європейські структури, особливо в Європейському Союзі (ЄС). Визначено, що регіональна інтеграція - це особлива форма інтеграції, обмежена територіальними або геополітичними рамками. Згідно із загальною думкою провідних фахівців у цій галузі, найуспішніше і динамічно регіональна інтеграція здійснюється завдяки зусиллям ЄС. Тому велика частина соціально-економічних теорій, що аналізують процеси регіональної інтеграції, спирається на європейський досвід. Світова демократія і європейська традиція розглядають громадянську і соціально-політичну ідентичність як основний національний та державотворчий фактор. Єдність нації можлива лише у громадянському суспільстві, яке керується демократичними принципами. Нація розглядається насамперед як політична спільнота, об'єднана спільними політичними цінностями, нормами та культурою, збереженням національної єдності згідно з цими принципами поєднання у державній політиці базових громадянсько-демократичних цінностей свободи, справедливості, солідарності. Ці цінності мають однакове фундаментальне значення і нерозривно взаємопов'язані. Згідно з концепцією громадянської демократії нація, як політичне ціле, остаточно формується лише за умови ефективного функціонування демократії, оскільки саме вона у всіх своїх різновидах (як політичних, так і виробничих) є необхідною основою створення і розвитку громадянського суспільства, формування в ньому широкої системи соціально-політичних взаємозв'язків, що цементують національну єдність. Спроби утвердити національну єдність на основі антропологічної, мовної та емоційної ідентичності у випадку з українським народом натикаються на ряд заперечень. Тільки спільні внутрішні економіко-політичні та суспільно-громадянські тенденції розвитку у поєднанні з активними зв'язками між населенням забезпечують цим явищам перспективу поширення. Також обґрунтовано те, що в усіх соціально-історичних аспектах розвитку сучасного суспільства Європи саме публічна соціальна політика створювала інституційний каркас, здатний забезпечити шкалу та структуру реформ, необхідних для формування, стабільності і розвитку сучасної розвиненої держави. Проаналізувавши позитивні та негативні аспекти, роль і перспективи пострадянської системи розвитку інтеграції, децентралізації, суспільної самоорганізації і місцевого самоврядування в Україні, визначено специфікації та складності перехідних процесів і розвитку громадянського суспільства, що передбачає роздержавлення суспільних інститутів для ефективного розвитку регіонів і територій.

• Білецька Альона Володимирівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"