Виокремлено й описано анлаутні, інлаутні й ауслаутні частини німецьких слів, що містять дифтонги, у давньоверхньонімецькій (двн.), середньоверхньонімецькій (свн.) та нововерхньонімецькій (нвн.) мові. Встановлено функційне навантаження дифтонгів та їхніх сполук з іншими фонемами в анлауті, інлауті й ауслауті німецького слова в їхній кореляції з граматичною (морфологічною) структурою слова на кожному етапі еволюції німецької мови. Охарактеризовано загальні шляхи і причини фонетичних змін дифтонгів у початковій, серединній та кінцевій позиціях німецького слова та спрогнозовано подальший розвиток дифтонгів. На основі аналізу сполучення дифтонгів з іншими фонемами (приголосними та голосними) на початку, в середині та в кінці німецького слова виявлено загальні структури та конкретні моделі кожної із цих частин слова та висвітлено закономірності їхнього розвитку, використовуючи дані різних історичних зрізів німецької мови. Описано вимову сучасних німецьких дифтонгів, конкретизовано їхні звукові (акустичні) характеристики, співвіднесено їх із графічними (літерними) характеристиками у діахронічному вимірі та визначено фонетико-фонологічний статус німецьких дифтонгів. Розглянуто сполучення дифтонгів із наступним голосним, що наявні в сучасній німецькій мові та дефіновані у роботі як трифтонги, розкрито їхню фонологічну сутність і порівняно акустичні характеристики трифтонгів із характеристиками дифтонгів.

• Глущенко Ольга Вікторівна (економічні науки)
• Глущенко Олена Вадимівна (педагогічні науки)
• Глущенко Олена Володимирівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"