Розглянуто парадигму концепту "смерть" у ліриці Остапа Тарнавського, що є предметом художнього філософування та мистецьких інтерпретацій українського поета-емігранта. Досліджено, що лірика О. Тарнавського, у якій висвітлено проблеми людського буття, морально-психологічні аспекти кінцевості земного існування, засвідчує насамперед дуалізм поглядів Тарнавського-мислителя, котрий прагне осягнути смерть, з одного боку, як кінцевість людського буття-у-світі, що передбачає екзистенційну тривогу й трагічне усвідомлення її незворотності та, врешті, подолання страху смерті для досягнення автентичності існування, а з другого, - як коекзистенцію: співіснування зі смертю - провідником людини на шляху до вічності.

• Василишин Ігор Петрович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"