Розглянуто формотворчі особливості формування українського архітектурного стилю (модерну) як явища, що акумулювало у собі як властивості, характерні для стилістики західно-европейських країн, так і національні традиції формування народного житла або сакрального будівництва. Український архітектурний стиль (модерн) став непересічним явищем у розвитку вітчизняного та европейського архітектурного мистецтва. Він увібрав у себе багато рис, що стали спільними для загальноевропейської архітектурної спадщини, із її особливостями та відмінностями у різновидах його вираження. У період XIX - початку XX ст. у храмовій архітектурі з'являються будівлі церков, що базувалися на основах "модерністичного" чи "реалістичного" розуміння у формотворенні. Тому з'являється орієнтація на національну культуру та традиції у новаторському звучанні. Лінеарність, сильветковість і декоративність виявляються у стилістичних вирішеннях і деталюванні декоративних елементів і вставок. Саме в Галичині вперше у 1894 р. було реалізовано будівлю, що втілила у собі вище перелічені риси та засади формування УАС (УАМ). І його творцем став відомий архітектор і промисловець І. Левинський, професор Львівської політехніки.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Гнідець Ростислав Богданович (архітектура)
• Ясінський Максим Романович (архітектура)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"