Мета роботи - покращення результатів лікування постраждалих із скелетною політравмою. У дослідженні взяли участь 240 пацієнтів із скелетною політравмою. Для об'єктивізації тяжкості стану постраждалих у приймально-діагностичному відділенні і відділенні інтенсивної терапії використовували різні оціночні шкали. За результатами проведеного дослідження встановлено основні фактори ризику венозного тромбоемболізму: скелетна травма (чутливість 85 %), тривалий постільний режим (чутливість 94 %), несвоєчасний хірургічний остеосинтез (чутливість 96 %), тяжкість стану - оцінка за скороченою шкалою пошкоджень 3 бали і вище, за шкалою тяжкості ушкодження 16 балів і вище (чутливість 88 %), недотримання режиму фармакологічної тромбопрофілактики (чутливість 94 %). Висновки: на підставі отриманих результатів розроблено і впроваджено у практику клінічний маршрут та алгоритм надання медичної допомоги пацієнтам із скелетною політравмою, що дозволило знизити частоту венозного тромбоемболізму з 25,8 до 15 % (<$E chi sup 2~=~13,07>, p = 0,001), а частоту синдрому жирової емболії з 19,2 до 3,3 % (<$E chi sup 2~=~15,07>, p = 0,001).

• Буднюк Олександр Олександрович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"