Виявлено закономірності еволюції естетичних засад польської пісні в художній культурі Львова XIX - першої третини XX століття крізь призму соціоісторичних процесів. Здійснено класифікацію пісенної творчості польських львівських композиторів Кароля Ліпінського, Кароля Мікулі, Генрика Ярецького, Яна Ґалля, Станіслава Нєвядомського, Мечислава Солтиса, Адама Солтиса, а також композиторів-аматорів середини XIX ст., Марцеля Мадейського та Теодозії Папари. В процесі аналізу характерних зразків їх камерно-вокальної спадщини виявлено стильові, тематичні та музично-виразові пріоритети у зв'язку з соціокультурними запитами середовища. Зауважено, що до них відноситься широкий тематичний, жанровий, виконавський спектр пісенної продукції, адаптація виразових елементів популярної музики, що була наслідком спрямованості на широку демократичну аудиторію, трансформація новітніх досягнень провідних західноєвропейських шкіл. Вказано, що солоспіви у Львові творило широке коло авторів - від професійних композиторів, діячів культурно-музичного життя міста до аматорів, учасників музичних товариств. Введено в науковий обіг невідомі раніше камерно-вокальні твори польських львівських композиторів XIX - першої третини XX ст.

• Бернацька-Гловаля Емілія Іванівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"