Мета дослідження - вивчити вміст гідроксипроліну в печінці та нирках, оцінити його зв'язок із сироватковим вмістом TGF-<$E beta> та IGF-1 за хронічного токсичного гепатиту (індукованого тетрахлорметаном та етанолом) та корекції лізиноприлом і L-аргініном L-глутаматом (препарат порівняння). Дослідження виконано на 48 білих нелінійних щурах-самицях віком 1,5 міс. із масою тіла 60 - 80 г. Тварини були поділені на 4 групи: 1 - інтактні щури; 2 - тварини з хронічним токсичним гепатитом, який моделювали шляхом інтрагастрального введення 20 % олійного розчину тетрахлорметану в дозі 0,1 мл/100 г маси двічі на тиждень у комбінації з 5 % розчином етанолу протягом 8 тиж.; 3 - тварини з хронічним токсичним гепатитом, які протягом 8 тиж. отримували лікування лізиноприлом (20 мг/кг/добу, інтрагастрально); 4 - тварини з хронічним токсичним гепатитом, які отримували лікування препаратом порівняння L-аргініном L-глутаматом (35 мг/кг/добу, інтрагастрально). У сироватці крові визначали вміст трансформуючого фактора росту бета (TGF-<$E beta>) та інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1) імуноферментними методами. У постядерних супернатантах гомогенатів печінки та нирок визначали вміст вільного гідроксипроліну за реакцією з пара-диметиламінобензальдегідом. Хронічний токсичний гепатит супроводжувався порушеннями обміну колагену та розвитком фіброзу печінки та нирок, про що свідчило зростання вмісту вільного гідроксипроліну відповідно на 52,7 і 39,2 % (p << 0,05) у печінці та нирках щурів у порівнянні з показниками контрольної групи. Реєструвалось також вірогідне збільшення вмісту TGF-<$E beta> та IGF-1 у сироватці крові відповідно на 13,5 і 13,7 % у порівнянні з контролем. За цих умов рівні TGF-<$E beta> та IGF-1 у сироватці крові корелювали з вмістом вільного гідроксипроліну в печінці та нирках (r = 0,62 - 0,82, p << 0,05). Застосування лізиноприлу за хронічного токсичного гепатиту виявляло антифіброгенну дію в печінці та нирках (вміст вільного гідроксипроліну в печінці та нирках на 23,2 і 24,7 % є меншим у порівнянні з нелікованими тваринами, p << 0,05), яка перевищувала таку в препарату порівняння L-аргініну L-глутамату. Антифіброгенна дія лізиноприлу асоціювалась з достовірним зниженням сироваткових рівнів TGF-<$E beta> та IGF-1 відповідно на 54,1 і 12,1 % (p << 0,05) у порівнянні з нелікованими тваринами (r = 0,58 - 0,78, p << 0,05). Отримані дані надають можливість рекомендувати застосування лізиноприлу з метою профілактики фіброзу печінки та нирок за хронічного токсичного гепатиту.

• Рикало Надія Анатоліївна (медичні науки)
• Олійник Юрій Миколайович (медичні науки)
• Олійник Юлія Михайлівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"