Мета дослідження - порівняти вплив спіронолактону та моксонідину як четвертого компонента терапії резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) на жорсткість магістральних артерій. Початкова доза спіронолактону становила 25 мг/добу, у 6 пацієнтів її збільшили до 50 мг/добу. Початкова доза моксонідину становила 0,2 мг двічі на добу, у 16 хворих її збільшили до 0,4 мг двічі на добу, а у 3 - до 0,6 мг двічі на добу. Пацієнтам обох груп призначали трикомпонентну антигіпертензивну терапію в максимальних дозах в одній таблетці (блокатор ренін-ангіотензинової системи + антагоніст кальцію + діуретик). Ступінь жорсткості стінки артерій оцінювали за величиною серцево-кісточкового судинного індексу (Cardio-Ancle Vascular Index (CAVI)). Протягом 12 міс спостереження спіронолактон відмінено у 3 (10 %) хворих через розвиток побічних ефектів (1 випадок гінекомастії, 1 - гіперкаліємії, 1 - тяжкої діареї). В групі M препарат відмінено у 4 (13 %) хворих (різниця з групою C статистично незначуща): 2 випадки тяжкої сонливості, 1 - нудоти із блювотою, 1 - приступи запаморочення без гіпотензії. В остаточний аналіз даних було залучено 27 хворих із групи C та 26 - із групи M. У групі C значення офісного систолічного артеріального тиску знизилося з (<$E149,3~symbol С~6,5>) до (<$E127,4~symbol С~5,5>) мм рт.ст. через 3 міс та до (<$E124,3~symbol С~4,3>) мм рт.ст. через 12 міс (p << 0,001). У групі M зниження систолічного артеріального тиску протягом 3 міс було дещо меншим, ніж у групі C: з (<$E148,9~symbol С~7,5>) до (<$E132,5~symbol С~6,2>) мм рт.ст. (p << 0,05), а через 12 міс - до (<$E124,3~symbol С~4,3>) мм рт.ст. (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем, різниця між групами статистично незначуща). Значення діастолічного артеріального тиску в групі C знизилося з (<$E88,8~symbol С~5,4>) до (<$E75,1~symbol С~5,6>) мм рт. ст. через 3 міс (p << 0,05) та до (<$E72,1~symbol С~4,7>) мм рт. ст. через 12 міс (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем), у групі M - відповідно з (<$E89,1~symbol С~4,1>) до (<$E83,1~symbol С~5,1>) мм рт.ст. (p << 0,03) і (<$E73,2~symbol С~8,9>) мм рт. ст. (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем, різниця між групами статистично незначуща). Величина CAVI значно не змінилася в групі M (справа - <$E9,4~symbol С~1,1> на початку дослідження, <$E9,3~symbol С~1,3> через 12 міс (p >> 0,05), зліва - <$E9,2~symbol С~1,6> та <$E9,3~symbol С~1,6> відповідно (p >> 0,05). Однак у групі C через 12 міс значення CAVI знизилося з <$E9,5~symbol С~1,2> на початку дослідження до <$E8,6~symbol С~1,2> (p << 0,05) справа та <$E39,4~symbol С~1,1> до <$E8,7~symbol С~1,2> (p << 0,05) зліва. У групі C індекс маси міокарда лівого шлуночка зменшився на 11 % (з (<$E112,2~symbol С~8,4>) до (<$E101,4~symbol С~7,8>) г/м<^>2; p << 0,05), тоді як у групі M спостерігали тенденцію до зменшення цього показника на 6 % (з (<$E113,5~symbol С~7,7>) до (<$E107,2~symbol С~6,5>) г/м<^>2, p >> 0,05). Висновки: терапія спіронолактоном як четвертим компонентом терапії резистентної АГ достовірно зменшувала жорсткість стінки магістральних артерій (за величиною CAVI) і сприяла достовірному регресу гіпертрофії лівого шлуночка.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Сіренко Юрій Миколайович (медичні науки)
• Рековець Оксана Леонідівна (медичні науки)
• Торбас Олександр Олександрович (юридичні науки)
• Торбас Олена Олександрівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"