Огляд літератури присвячено дискусійним питанням менеджменту параезофагеальної грижі (ПЕГ). Висвітлено недоліки сучасної класифікації гриж стравоходного отвору діафрагми (СОД), яка є неактуальною і не відповідає клінічним потребам. Запропоновано об'єктивні критерії її вдосконалення. Наведено дані щодо поширеності та перебігу гриж СОД. Висвітлено їх патогенетичні чинники та методи діагностики. Значну увагу приділено тактиці лікування ПЕГ у хворих із безсимптомним і малосимптомним клінічним перебігом захворювання. Наведено аргументи на користь як вичікувальної тактики, так і планової герніопластики. Акцентовано увагу на питаннях вибору методу герніопластики, особливо при гігантських грижах, доцільності та показаннях до застосування сітчастих імплантатів залежно від їх форми і складу та потенційних ускладненнях алогерніопластики. Обговорено питання вибору варіанта фундоплікації з урахуванням балансу між користю і можливими побічними ефектами використання різних модифікацій фундоплікації. Критично оцінено результати корекції короткого стравоходу та усунення вісьової нагрузки на зону пластики СОД, за наявності якої ризик рецидиву грижі є високим. Автори дійшли висновку, що в лікуванні ПЕГ є багато невирішених питань. Потребує консенсусу класифікація ПЕГ, яка б відповідала нагальним потребам вибору методу оперативного вручання, зокрема визначення поняття "велика грижа" та "гігантська грижа". Не з'ясовано показання до оперативного лікування ПЕГ, особливо у разі малосимптомних великих гриж і гриж з елементами защемлення, доцільність використання імплантатів для пластики СОД, вибір методу фундоплікації, діагностикуа та усунення короткого стравоходу, методологію оцінки від далених результатів.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"