Досліджено бачення печалі та сліз як важливий компонент системи відчуттів чернечої спільноти найвідомішої православної обителі українського середньовіччя і поширюваної через текст Патерика поза межами Києво-Печерського монастиря, в її органічному зв'язку з християнською і давньоруською традицією загалом. Розглянуто й узагальнено особливості розуміння печалі та сліз у східнохристиянській традиції, представленій у текстах єгипетського та палестинського монашества. Встановлено та систематизовано обставини нерадісних емоцій, згадані в Патерику, у порівнянні з перекладними й оригінальними текстами Русі, у тому числі печерської традиції. Виявлено оцінки та ментальні установки печерської спільноти щодо нерадісних емоцій, у компаративному аналізі зі східнохристиянською та давньоруською традиціями. Встановлено, що для печерської спільноти актуальними були ситуації прояву скорботи та сліз, пов'язані з християнськими, монашеськими та загальнолюдськими цінностями, а також із тими, що належали до категорії неістинних. Оціночне ставлення до нерадісних емоцій за різних обставин і ментальні установки щодо скорботи і плачу співвідносилися зі справою спасіння. Виявлений на основі аналізу Патерика та інших джерел печерської традиції погляд на нерадісні емоції в цілому узгоджується з тим, що представлений у перекладних та оригінальних текстах Русі, тобто система відчуттів печерської спільноти та інших емоційних спільнот українського середньовіччя були тісно пов'язаними зі східнохристиянською традицією, під впливом якої вони формувалися.

• Петрушко Людмила Анатоліївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"