Доведено, що процес відновлення словенського державотворення відбувався наприкінці 1918 р., але не завершився через нерішучість словенської національно-політичної програми, що обумовлювалося розколом словенського політикуму на течії югославізму та "словенства", що, у свою чергу, корінилося у впевненості словенського народу у своїй "неісторичності". Сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів складалася таким чином, що процес словенського державотворення мав "хвильовий" характер: він відновився та прискорювався у часи внутрішньополітичного хаосу - розвалу мультинаціональних державних утворень, у рамках яких жив словенський народ (Австро-Угорщина, Королівство СХС / Югославія), в умовах посилення зовнішньої загрози на всьому протязі словенського північного кордону з боку держав, створених мовно неспорідненими народами (італійцями, австрійцями, угорцями), на тій (більшій) частині словенських земель, які стали складовою держави, спільної зі спорідненими слов'янськими народами (хорватами і сербами). В умовах стабільного існування у мультинаціональних державах з авторитарним режимом процес словенського державотворення уповільнювався. Визначено "вікна можливостей" для розвитку словенського державотворення у 1918, 1927-1929, 1939-1940 і 1941 рр.

• Мальшина Катерина Володимирівна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"