Зауважено, що персоналізм Григорія Ниського, через його вчення про Трійцю та похідну від нього богословську антропологію, прямо чи опосередковано може служити джерелом для пошуків відповідей і осмислення себе, як складової сучасного постхристиянського дискурсу у богослов’ї та філософії. Проаналізовано генезу богослов’я Преображення від прото-євангельського наративу, який ліг в основу кількох новозавітних розповідей, до вчення Григорія Ниського через призму розвитку доктрини преображения у працях отців церкви, що передували та вплинули на каппадокійського богослова, формуючи його антропологічний та богословський персоналізм; «християнський поворот» у неоплатонізмі, здійснений Григорієм Ниським, та «богословський поворот» у феноменології під егідою Ж.-Л. Марйона. Встановлено, що «третя редукція» та концепція данності у феноменології з одного боку, і вчення про епектасіс та апофатичне «входження в темряву» у богослов’ї Григорія Ниського з іншого стали способами подолання метафізичного дискурсу у християнському богослов’ї. Репрезентовано, що сучасна теоестетика з її критикою раціоналістичних онтотеологічних систем як таких, що не можуть адекватно відобразити богословський дискурс, черпає натхнення та ідеї для своїх богословських конструкцій чи «неконструкцій» саме у богослов’ї Григорія Ниського.

• Хром'як Михайло Вячеславович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"