Екокультурний туризм, новий вид туризму, що виник на основі взаємозв'язку між культурним та природним туризмом, спрямований на розвиток культурних та екологічних ресурсів шляхом поєднання екологічних та культурних компонентів ландшафту. Сталість та участь є двома ключовими факторами, що мають вирішальне значення для довгострокового майбутнього туризму. Необхідно визначити відповідні стратегії для реалізації потенціалу екотуризму, який несе в собі всі принципи сталого розвитку, та екокультурного туризму, де природа цінується комплексно. В рамках цих стратегій на перший план у міжнародній практиці виходить концепція "екомузею", що зберігає природне та культурне середовище як єдине ціле. Спільне використання еколого-культурної спадщини на звільнених територіях дозволяє реалізувати цю стратегію. Зокрема, широкий потенціал звільнених від окупації територій для використання культурної та природної спадщини створює сприятливі умови для розвитку еколого-культурного туризму. Це формує сприятливі умови для організації на звільнених територіях кластерів еколого-культурного, етнокультурного, еколого-оздоровчого та еколого-етнокультурного туризму, який базується на багатому природному та культурно-історичному спадковому потенціалі регіону. Туг-Азих-Таглар в Ходжавендському районі, село Зульфугар і його околиці в Калбаджарському районі, місто Шуша і село Дашалті, Мінкенд в Лачинському районі та прилеглі зразки культурної спадщини дозволяють сформувати еколого-етнокультурні туристичні кластери. Слід також зазначити, що виявлені в результаті археологічних розкопок поселення та стародавні поховання в Агдамському районі, місцевості навколо Шахбулагу створюють умови для формування еколого-культурного туристичного кластеру. При цьому спільне використання природної та культурної спадщини на звільнених від окупації територіях, відновлення інфраструктури кластерів, що формуються, налагодження нових комунікаційних зв'язків збільшують перспективи її використання. Проаналізовано можливості використання потенціалу природної, матеріальної та нематеріальної спадщини звільнених регіонів з точки зору екотуризму, поширення наявних ресурсів, їх значення з точки зору еколого-культурного туризму, можливості спільного використання з іншими видами туризму, роль у забезпеченні зайнятості населення в майбутньому розселенні. При цьому проаналізовано регіони, сприятливі для розвитку еколого-культурного та еколого-оздоровчого туризму та вказано напрями формування кластерів у цій сфері.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"