Нині відходить у минуле образ мислителя як утілення наївності та простоти. Очевидною є неможливість вмістити філософську спадщину Рене Декарта в Прокрустове ложе техноморфного тлумачення. Більш широке бачення контексту та звертання уваги на біографію мислителя відкривають перспективу рецепції його вчення як першої змістовної розбудови антропології, яка є відповіддю на запит епохи Нового часу. Виявлення замаскованого Декартом та традиційно обділеного увагою дослідників антропологічного виміру його вчення актуальне своєю співзвучністю сучасній епосі. Автор обґрунтовує тезу про запит сучасної епохи на експлікацію антропологіч¬но-етичного мотиву його філософування. На підставі сучасних досліджень та текстів мислителя доводиться, по-перше, нередукованість позиції Декарта до гносеології та методології науки; по-друге, здійснено розгляд антропології, етики та метафізики як пріоритетних для нього галузей філософування. Головну увагу зосереджено на окресленні передумов та форм оприявнення в філософії Нового часу антропологічних поглядів та здійснення історико-філософської реконструкції основних етапів творчості Декарта через призму наскрізного інтересу до людини.

• Малівський Анатолій Миколайович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"