Висвітлено дослідження побутування жанрової традиції реквієму в сучасному композиторському творчості Великобританії, яке показово в плані її еволюційної динаміки. Творчі інтерпретації жанру реквієму британськими композиторами останньої третини ХХ – початку XXI ст. розглянуто в аспекті системної взаємодії різних рівнів проявів жанрової традиції. Звернення сучасних британських авторів до реквієму пояснено об'єктивними факторами історичного контексту європейської музичної культури, які пов'язані з морально-етичними устремліннями музичного мистецтва сучасності, і в комплексі утворюють соціокультурний рівень жанрової традиції. Визначено, що для епохи рубежу ХХ – XXI ст., коли питання майбутнього людства стоять особливо гостро, реквієм бере на себе функцію музичного жанру, здатного осмислити дійсність, виявити її вузлові протиріччя, пов'язані з питаннями існування людини в сучасному світі і співіснування різних культур в "єдиному світі". Музично-лексичний рівень жанрової традиції реквієму реалізовано у творчості британських композиторів за допомогою використання структурно-семантичних, мелодійних, інтонаційно-ритмічних, тембрових і фактурних показників, які закріпилися за реквіємом в якості канонічних в ході його історичної еволюції. Індивідуально-авторський рівень жанрової традиції реквієму є надзвичайно суттєвим фактором її еволюції: він пов'язаний з різноманітністю творчих інтерпретацій композиторами Великобританії жанру заупокійної меси. Зазначено, що індивідуальний стиль композиторів 1970–2000 рр. формувався в зовсім іншому національно-культурному контексті, ніж творчість їх видатного попередника Б. Бріттена. Їх творчість орієнтована на "інші" мови музичної виразності, і багато в чому – на "чисте", без академічного інтелектуалізму, відродження національних традицій, а також на актуальну з останньої третини минулого століття естетику "нової сакральності". Якщо розуміти сакральність традиційно, як атрибут спілкування людини як члена християнської спільноти з Трансцендентним, то інтерес сучасних композиторів Великобританії до літургійного жанру заупокійної меси пояснюється з точки зору магістральних стильових тенденцій музичного мистецтва останніх десятиліть. Розглянуто реквієми Б. Чілкотта, Дж. Раттера і Дж. Тавенера в контексті художньо-естетичному, не в релігійному, і дані твори демонструють характерні риси "нової сакральності" як спеціального напрямку музичної творчості (звернення до літургійного жанру, використання в ньому канонічних літургійних текстів, орієнтація на концертне виконання).

• Кучурівський Юрій Степанович (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"