У дослідженні на основі аналізу джерел та літератури простежено процеси зародження, становлення та трансформації мовного «старорусинства» у новітнє політичне москвофільство на теренах австрійської Галичини і на Покутті в середині XIX та на початку XX століття. Констатовано, що у XIX - на початку XX століттях, українські етнічні землі перебували у складі двох протилежних та вороже один проти одної налаштованих етнічно та поліконфесійних імперій - Австро-Угорщини та Росії. Визнано, що австрійські українці у вказаний період, проживаючи на етнічних територіях Галичини, Буковини та Закарпаття, та становлячи там етнічну більшість, поряд з іншими народами "клаптикової імперії" перебували у стані надій та сподівань, які відкрились для них після "Весни народів" 1848 року; їхні сподівання були гарантовані та частково були реалізовані подальшими демократичними, як на той час, конституційними змінами привнесеними законом від 25 квітня 1848р., зокрема у виборчому законодавстві шляхом запровадження представницьких органів влади, як на центральному загальнодержавному рівні так і на крайовому. Було декларовано та гарантовано свободу слова, особи, віросповідань, друку, зборів, вибору професій та інші демократичні свободи. Обговорено на загальноімперському рівні проекту перевтілення австрійської монархії у федерацію рівноправних націй, що сприяло набуттю українським національним культурно-освітнім рухом політичного забарвлення. Показано, що українці імперії, або як вони себе індифікували "австрійські русини", активно втягнулись у націотворчі процеси, щоб скористатись поряд з поляками, чехами, словаками, хорватами, угорцями та іншими народами можливостями русофільства, окреслено його вплив на західноукраїнську студентську молодь. Охарактеризовано і розкол та формування у галицькому русофільському середовищі двох напрямків наприкінці 80-х XIX ст. на початку XX ст., зокрема, це поява в москвофільському русі "молодшого покоління" на чолі з Ю. Яворським. На початку 1900-х років, галицькі москвофіли молодого покоління вибрали російську мову як "общеруську", а їх періодичні видання "Страхопуд", "Беседа", починають видаватись російською літературною мовою. Заслуговує уваги розгляд антиукраїнської позиції всепольського табору у Галичині та Царстві Польському, особливо партії ендеків, які на противагу польсько-українському порозумінню у галицькому сеймі та австрійському парламенті, підтримували русофільство серед українського політикуму. Описано у 1908 році у галицькому москвофільстві стан розколу, де "Молодий напрям москвофільства" очолили австрійські парламентарі Д. Марков, В. Дудикевич та інші діячі М. Глушкевич, С. Лабенський, І. Сеник, М. Растовецький. На традиційних позиціях "старорусинства" залишилися посли М. Глібовицький, В. Давидяк, М. Король, В. Курилович, а також О. Мончаловський, І. Костецький, Ю. Павенцький. Проаналізовано політичну історію українців Галичини, етнічну історію Центрально-Східної Європи нового часу.

• Плекан Юрій Васильович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"