За прогнозом Американського онкологічного товариства, у 2022 р. 68 820 000 чоловіків і 61 360 000 жінок у США мали померти від раку легенів і бронхів, що становить 21 % від усіх смертей від раку. У зв'язку з виразним больовим синдромом у післяопераційний період у хворих, які перенесли операцію торакотомії, підвищується ймовірність розвитку післяопераційних ускладнень. Попри наявність великої кількості публікацій у медичних ресурсах про переваги та недоліки того чи того методу періопераційного знеболювання, триває пошук найкращого та найбезпечнішого методу. Мета дослідження - поліпшити результати періопераційного знеболювання пацієнтів при торакотомії шляхом вибору оптимального методу. У відкрите некомерційне рандомізоване контрольоване клінічне дослідження було залучено 59 хворих на рак легені, які перенесли торакотомію в Київській міській клінічній лікарні № 17 у період з 2018 до 2020 р. Пацієнтів було розподілено на дві групи: групу мультимодальної аналгезії (МА) - 32 пацієнти та групу епідуральної аналгезії (ЕА) - 27 пацієнтів. Відповідно до концепції превентивної аналгезії пацієнти групи МА одержували 1000 мг парацетамолу та 50 мг декскетопрофену внутрішньовенно за 1 год до розрізу. У післяопераційний період декскетопрофен та парацетамол вводили кожні 8 год у поєднанні з епідуральною аналгезією (40 мг 2 % розчину лідокаїну при встановленні катетера в епідуральний простір (Th5 - Th6) та ропівакаїн у дозі 2 мг/мл (3 - 14 мл/год) у післяопераційний період). Пацієнти у групі ЕА одержували лише епідуральну аналгезію (після встановлення епідурального катетера в епідуральний простір (Th5 - Th6) вводили 40 мг 2 % розчину лідокаїну, у післяопераційний період і епідурально ропивакаїн у дозі 2 мг/мл (3 - 14 мл/год)). У досліджуваних групах не виявлено статистично значущої різниці (p >> 0,05) за віком, зростом, масою тіла, ступенем анестезіологічного ризику (ASA), об'ємом крововтрати, тривалістю та обсягом оперативного втручання. Рівень аналгезії оцінювали за нумерологічною шкалою (NRS) через 3, 6, 24 і 32 год після операції. У групі ЕА виявлено статистично значущо більшу різницю за рівнем больового синдрому на кожному етапі дослідження (p << 0,05). Сім (26 %) пацієнтів цієї групи одержали додаткове знеболювання морфіном у дозі 10 мг внутрішньом'язово, у групі МА - 3 (9 %). Висновки: мультимодальний підхід до знеболювання хворих, які перенесли торакальні операції, який передбачає використання препаратів циклооксигенази-2 і циклооксигенази-3 та епідуральної аналгезії, продемонстрував кращий рівень аналгезії у порівнянні з епідуральною аналгезією. Про це свідчила статистично значуща (p << 0,05) різниця при оцінці виразності больового синдрому в ранній період після торакотомії.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"