Значну роль у розвитку народного господарства сьогодні відіграє лікарське рослинництво. Його ресурсна база є цінним природним ресурсом, незамінною функціональною частиною біосфери, основою збереження потенціалу здоров'я людини. Важливим аспектом збалансованого розвитку є збереження ресурсів лікарських рослин (ЛР) у природних умовах їх зростання з метою збереження видового складу товарної продукції та біологічного різноманіття екосистеми. Світова тенденція, в тому числі й українська, свідчить про стрімке зростання важливості збереження видового різноманіття природної фауни та дикорослих трав зокрема. Розрізняють два напрями вирощування ЛР: використання природних рослинних ресурсів (збір дикорослих видів) і вирощування ЛР. Специфіка розвитку цієї галузі безпосередньо залежить від способу її ведення, для вирощування лікарської рослинної сировини сьогодні використовується близько 160 видів дикорослих рослин і близько 60 видів культурних ЛР. Тобто понад 70 % ЛР складають фонд комплексних відновлюваних ресурсів держави, які заготовляються в Україні. Для виконання поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи дослідження: економіко-статистичний, абстрактно-логічний, системно-структурно-порівняльний, графічний та проектно-конструктивний та ін. Сучасний стан лікарського рослинництва свідчить про значну прогалину у виробничих процесах, логістиці, екологічному менеджменті, сертифікації та інших фінансових та організаційних аспектах. Вирішення цих питань сприятиме розвитку екологізації сільського господарства, розвитку сільських територій, стабілізації обсягів вирощування ЛР та регулюванню ринкових відносин з виробництва ЛР. Додаткової уваги потребує систематизація пріоритетів та пошук шляхів оптимізації напрямів розвитку лікарського рослинництва з метою збалансованості. Зокрема, врахування еколого-економічних та соціальних особливостей розвитку цієї сфери передбачає вирішення проблем збереження природних ресурсів ЛР, нестабільності обсягів їх заготівлі та вирощування, низької ваги екологічно чистої (від хімічного та радіаційного забруднення) якості продукції, яка відповідає вимогам якості для її сертифікації, а також низький рівень впровадження інновацій у розвиток промисловості України.

• Дребот Оксана Іванівна (1972–) (економічні науки)
• Дребот Оксана Володимирівна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"