Мета роботи - аналіз номінативного поля лінгвокультурного концепту щастя у латинській мові. Сформовано корпус його вербалізаторів, до якого входять різноманітні мовні засоби, зокрема прямі номінації концепту felicitas, beatitudo, beatitia, fortuna, які відзначаються високою частотністю вживання, найбільшою узагальненістю за своєю семантикою у прямому значенні, стилістично нейтральні й утворюють ядро номінативного поля. До цього корпусу входять також синоніми fors, commoditas, prosperitas, res secundae, res prosperae; спільнокореневі слова (одиниці різних частин мови), дериваційно пов'язані з основними лексичними засобами вербалізації концепту (прикметники felix, beatus, beatificus, fortunatus, faustus, secundus, prosper, prosperus; дієслова beare, fortunare, prosperare; прислівники feliciter, beate, fortunatim, fortunate). Для потреб дослідження використано інформацію репрезентативних тлумачних, етимологічних, двомовних перекладних і синонімічних лексикографічних джерел латинської мови. Їх словникові дефініції не лише вербалізують знання античної людини, але й допомагають сформувати цілісну мовну картину світу давніх римлян. Традиційно для методик лінгвокультурологічних досліджень при тлумаченні латинських лексем-вербалізаторів концепту щастя надано низку паремійних ілюстрацій і мікроконтекстів із оригінальних творів римських авторів, що засвідчують його смислове наповнення, яке часто виходить за межі словникових дефініцій, залучає компоненти морально-етичного та ментального планів, адже мова не лише відображає дійсність, а й інтерпретує її.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"