Літературна творчість М. Черемшини стала яскравою оригінальною відповіддю на запити тогочасного історико-культурного дискурсу. Сучасне літературознавство з позицій понадепохального інтервалу пізнає сутність авторського стилю та вписує його у координати нинішнього переживання кожним читачем власного місця в історико-культурному хронотопі. Проза М. Черемшини надає багатий матеріал для пізнання її когнітивно-наративної своєрідності, для розуміння мистецької манери письменника. Така методологічна перспектива тим більше переконлива, що відкриває простір для осмислення "структури почуття" (Р. Вільямс) як одного із базових концептів новітньої метамодерної парадигми. Якщо для дослідників стилю українського письменника його модерністський зміст і відповідне оформлення тексту не викликало заперечень чи сумнівів, то для читача-сучасника наступного століття цілком логічним є поворот "лінзи поляроїда" в бік метамодерних проєкцій прози М. Черемшини - передусім у сприйманні/розумінні/інтерпретації художнього тексту. Подібно до модерністських шукань цілісного відображення світу та його максимально суб'єктивного переживання нинішня доба прагне позбутися хаосу та зневіри, потребуючи ясності, зрозумілості, міметичності відображення, гармонії сприймання та цілісності значень. Практичне значення - мала проза українського митця-модерніста відкриває шлях до осмислення глибин національного світосприймання, маркує актуальний натепер простір екзистенції людини в часі Великої визвольної війни.

• Мацевко-Бекерська Лідія Василівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"