Інтенсифікація вивчення феномена окциденталізму в науковому академічному просторі пов'язана передусім із політичним підгрунтям - державотворенням і націєтворенням України з дотриманням євроінтеграційного вектора, надто в добу соціальних зрушень (революцій, бунтів, воєн) і "пасіонарних спалахів". Окциденталізм як демократична, філософсько-культурна, аксіологічна парадигма світобачення, окрім того, іманентно виконує роль своєрідного "маятника", що розхитує імперські та тоталітарні режими. Проте "проблема Заходу" в контексті геополітичної та геокультурної орієнтації має інтердисциплінарну природу, на яку звернув увагу ще В. Янів у своїй відомій праці "Психологічні основи окциденталізму", написаній в 1947 - 48 рр. як "межову проблему загальної історії, соціології, історії та філософії культури, національної психології чи філософічної антропології, теорії політики, педагогіки й ін., ба навіть стоїть вона на пограниччі публіцистики" [22, с.2]. Як бачимо, актуальність цієї проблеми постає напрочуд гостро і в XXI ст., особливо коли мова йде про українську літературу, в якій європеїзм розглядається як одна з методологічних проблем національної модернізації й інтеграції у світовий мистецький простір у напрямі західної культури. Мета роботи - аналіз літературознавчої дискурсивної практики українського окциденталізму у вітчизняному науковому вимірі, зокрема періоду МУРу. З'ясовано специфіку окциденталізму цього періоду, основні філософсько-естетичні вектори його розвитку, пов'язані з тодішнім еміграційним культурологічним континуумом, соціумом, політикою, ідеологією, свідомістю "плянети ДІ-ПІ" (У. Самчук) тощо. Методи дослідження: культурно-історичний, порівняльно-історичний, системний, типологічний, біографічний, історіософський, антропологічний підхід. Наукова новизна полягає в тому, що предметом окремого дослідження стали особливості українського окциденталізму в літературному дискурсі МУРу, який за своїми філософсько-естетичними засадами апріорі був спрямований на розвиток українського письменства європейського гатунку зі збереженням національної самобутності та самоідентичності. Практичне значення полягає в тому, що основні положення та висновки можуть бути використані для аналітичних розвідок про європейські інтенції української інтелігенції, духовної національної еліти в контексті західноєвропейських віянь вітчизняної літератури та культури, при вивченні філософії та поетики літератури української діаспори XX ст., концептуального підходу до дослідження українського окциденталізму в літературознавчому дискурсі, а також для постколоніальних студій.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"