Мета дослідження - виявити асоціації поліморфних варіантів генів ACE (rs4646994) і eNOS (rs1799983) із метаболічними ефектами представника класу інгібіторів натрійзалежного котранспортеру глюкози-2 дапагліфлозину у хворих на діабетичну нефропатію (ДН) та гіпертонічну хворобу (ГХ). Серед пацієнтів з I/D поліморфізмом гена ACE; генотип II мали 24 (14,0 %) особи, ID - 32 (18,7 %), DD - 26 (15,2 %). Серед осіб із G894T-поліморфізмом гена eNOS виявлено три генотипи: GG у 29 (16,9%) хворих, GT - у 33 (19,3 %), TT - у 27 (15,8 %). Кардіометаболічний ризик (КМР) пацієнтів оцінювали за величиною індексу METS-IR. Індекс маси тіла (ІМТ), відсоток жирових відкладень (ВЖВ), загальну масу жиру (ЗМЖ) та індекс маси жиру (ІМЖ) пацієнтів розраховували за стандартними формулами. Вміст сечової кислоти (СК) в сироватці крові визначали за фосфорно-вольфрамовим методом. Дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу призначали додатково до стандартної антидіабетичної (похідні сульфонілсечовини, метформін) і гіполіпідемічної (аторвастатин) терапії, яку не змінювали впродовж усього терміну прийому препарату (24 тиж). У хворих на ДН і ГХ не виявлено асоціації між I/D-поліморфізмом гена ACE та C894T-поліморфізмом гена eNOS та значним поліпшенням показників ліпідного спектра крові під впливом прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу впродовж 24 тиж. Установлено, що алель D I/D-поліморфізму гена ACE асоціюється зі зниженням ефективності застосування дапагліфлозину для корекції порушень вуглеводного обміну у хворих на ДН і ГХ. За наявності в генотипі алеля D (ID, DD) рівень глікемії, інсуліну, HbA1C, індексів HOMA-IR, ТГГІ, METS-IR знижуються менш ефективно, ніж за відсутності цього алеля в генотипі (генотип II). У хворих на ДН і ГХ із G894T-поліморфізмом гена eNOS дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу поліпшує чутливість м'язів до інсуліну та знижує КМР залежно від генотипу в такій послідовності: GT >> TT >> GG, тоді як виразність зниження рівня глікемії, інсулінемії, HbA1C, індексу HOMA-IR асоціюється з генотипом у такій послідовності: GG >> GT >> TT. Атель I I/D-поліморфізму гена ACE асоціюється у хворих на ДН і ГХ з більшим зниженням ВЖВ, ЗМЖ і ІМЖ під впливом дапагліфлозину, ніж алель D. У пацієнтів із ДН і ГХ із G894T-поліморфізмом гена eNOS як при фенотипі вісцерального ожиріння (генотип GG), так і при фенотипі саркопенічного ожиріння (генотип GT), дапагліфлозин знижує масу тіла через вплив на жирову, а не на м'язову тканину. У реалізації гіпоурикемічної дії дапагліфлозину у хворих на ДН і ГХ беруть участь як генетичні чинники (алелі D і T відповідних I/D та G894T-поліморфізмів генів ACE і eNOS), так і метаболічні (вихідні рівні HbA1c та СК і антропометричні показники, що характеризують фенотип вісцерального ожиріння, - ІМТ, ЗМЖ та ІМЖ). Висновки: у хворих на ДН і ГХ існує асоціація I/D-поліморфізму гена ACE (rs4646994) та G894T-поліморфізму гена eNOS (rs1799983) із метаболічними ефектами дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу. Наявність у генотипі алеля D I/D-поліморфізму гена ACE і алеля T G894T-поліморфізму гена eNOS асоціюється з менш виразними метаболічними ефектами дапагліфлозину у порівнянні з відсутністю цих алелей у генотипі.

• Чернишов Володимир Анатолійович (медичні науки)
• Несен Андрій Олексійович (медичні науки)
• Семенових Поліна Станіславівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"