| РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
|
|
1. | | БАПТИЗМ В УКРАЇНІ
напрям у протестантизмі, що виник у 17 ст. в Англії; в Україні баптизм як явище релігійного життя стає відомим від 60–70-х рр. 19 ст. завдяки німецьким поселенцям на Півдні України; досить швидко з "імпортованого штундизму" баптизм став вагомою протестантською течією – пресвітери, проповідники й слухачі формувалися з українського населення, а служіння та проповіді в молитовних будинках проводилися українською мовою |
2. | | БЕНЕДИКТИНЦІ ( 530–)
- Італія
католицький чернечий орден; в Україні з'явилися наприкінці 14 ст.: в Галичині – у м. Львів, на Поділлі – у містах Кам'янець-Подільський та Язловець; у Речі Посполитій під час шведської навали 1654 р. бенедиктинські монастирі були зруйновані; на території України, що входила до Російської імперії, ліквідовані царським урядом в 1864 р. |
3. | | БЕРНАРДИНЦІ (14 ст.–)
назва ченців ордену францисканців, що були прихильниками французького теолога Бернардина Сієнського; в Україні з'явилися у 2-й пол. 15 ст.; у 19 ст. майже всі монастирі в Україні були скасовані урядами Російської імперії та Австрії |
4. | | БРАТСТВА (16 ст.–)
релігійно-громадські організації при церковних парафіях |
5. | | БУКОВИНСЬКА МИТРОПОЛІЯ (14 ст.–1945)
окреме православне церковне об’єднання на Буковині, яке в різні часи було підпорядковане різним патріархам; у ХІV ст. перебувала в складі Галицької митрополії, 1401–1630 самостійна Сучавська митрополія з староукраїнською богослужбовою й діловою мовою, опікувалася слабкою на той час православною церквою у Галичині; у 1630–1782 рр. підпорядкована митрополитам в Яссах (нині Румунія), 1782–1873 перебувала в юрисдикції митрополитів у Карловицях (Сербія); 1873–1921 – окрема митрополія Буковини з широкими автономними (фактично автокефальними) правами |
6. | | ВАСИЛІЯНИ (1617–)
- Ватикан
один з основних монаших орденів Української греко-католицької церкви |
7. | | ДОМІНІКАНЦІ (1215–) - Італія
католицький чернечий орден; в Україні присутні з 1233 р. |
8. | | ДУХОБОРИ (18 ст.–)
одна з релігійних течій духовних християн, які називають себе "борцями за Дух та Істину"; від 2-ї пол. XVIII ст. зазнавали депортацій, їх направляли на важкі примусові роботи та каторгу; за указом імператора Олександра I всі представники течії Російської імперії переселені в Мелітопольський повіт Таврійської губернії; в 1898–99 тисячі духоборів емігрували до Канади, де створили поселення, що існують понині; в Мелітопольському повіті віровчення спочатку поширювалося головним чином серед російського населення, але з часом до їхніх релігійних громад почали залучатися й українці; духобори з великою повагою ставилися до погдядів Г. С. Сковороди |
9. | | ЄЗУЇТИ (1534–)
християнський чернечий орден Римо-католицької церкви |
10. | | ІСЛАМ В УКРАЇНІ
на території України іслам вперше з'явився в VII–IX ст., з Хозарського каганату; існують свідчення про існування мусульманської громади в Києві у ХІІ ст., а вже в ХIV ст. мусульмани проживали у Львові на вулиці Краківській, яка тоді мала назву Татарська; більшість сучасних мусульман України становлять кримські татари; друга за розміром етнічна група – казанські (волзькі) татари, що живуть на Донбасі понад століття; всього у Україні діє близько 1200 мусульманських релігійних громад, понад три четверті яких знаходяться на території АР Крим; підпорядковуються Духовному управлінню мусульман України |
11. | | ІУДАЇЗМ В УКРАЇНІ
- Ізраїль
релігія євреїв, що проживають в Україні; перші громади іудеїв на теренах сучасної України виникають у ІІ ст. до н.е. в античних державах Північного Причорномор'я; присутність їх у Києві згадується в літописах, починаючи від 945; у XVI ст. відчутно зростає еміграція на терени України з Польщі євреїв німецького походження, поступово їхня релігійна традиція стає домінуючою в іудейській спільноті України – період, згідно з традицією, названо "золотим віком" іудаїзму; у середеині XVIII ст. на Поділлі зароджується єврейське віровчення хасидизм; цей період можна вважати часом найбільшого інтелектуально-духовного впливу українського іудейства на східноєвропейський іудаїзм – до хасидизму пристає значна кількість євреїв Правобережної України, Польщі, Білорусі, Румунії та Литви; після встановлення в Україні радянської влади переважна більшість релігійних громад була заборонена, а їхнє майно пограбоване; після розпаду СРСР завдяки допомозі Ізраїлю, громад діаспори та сприятливій політиці влади іудейські громади почали відроджуватися й розбудовуватися; нині в Україні існує 240 іудейських громад |
12. | | КАРЛОВАЦЬКА ПАТРІАРХІЯ (1708–1920)
- Сербія
- Угорщина
- Румунія
- Хорватія
автокефальна помісна православна Церква з центром в місті Сремські Карловці на півночі Сербії; існувала на території Австро-Угорщини; Карловацькі митрополити мали духовну владу на сербами Угорського королівства, Хорватії, Військової границі (погранииччя Австрійської імперії з Османською імперією) та над частиної православних підданих в Румунії; відповідно до цісарського патенту від 4 липня 1783 року до складу Карловацької митрополії було включено Буковинську єпархію з центром у м. Чернівці |
13. | | КАРМЕЛІТИ (1156–) - Італія
католицький чернечий орден; в Україні з 17 ст; діяли переважно на Волині, їхні монастирі існували також на Поділлі, у Барі, Дрогобичі та Перемишлі |
14. | | КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ - Ватикан
друга за кількістю прихожан християнська конфесія України; представлена спільнотами різних обрядів: римського (Римо-католицька церква) і східного (Українська Греко-Католицька Церква, Русинська греко-католицька церква, Вірменська католицька церква); найбільшу кількість вірян має УГКЦ, друга за чисельністю – Римо-католицька церква |
15. | | ЛУЦЬКЕ ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКЕ БРАТСТВО (1617–1713)
релігійна громадсько-політична організація українських шляхтичів Волині та міщан м. Луцьк і пов'язаного з ними духовенства |
16. | | ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО (1439–1788)
національно-релігійна громадська організація православних, а згодом – греко-католицьких українських міщан м. Львів |
17. | | ЛЮТЕРАНСТВО (16 ст.–)
протестантська течія, що виникла в 16 ст. у ході Реформації, об'єднує послідовників учення М.Лютера; на теренах України лютеранські громади мали незначне поширення, проте залишили певний слід своєю просвітницькою діяльністю; у південно-східному регіоні найбільші громади діяли в німецьких колоніях Мюнхен Харківської губернії, Рорбах, Вормс, Баден, Кассель і в Одесі Таврійської губернії, у Києві; у західному регіоні – у колоніях Брігідау, Дорнфельд, Унтервальден, у Перемишлі, Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську; у 1920–30-х рр. у Галичині діяло найбільше в східній Європі лютеранське об'єднання |
18. | | МАЛЬОВАНЦІ (19 ст.–)
релігійна течія в баптизмі, що виникла в Російській імперії в кінці XIX століття; була поширена в Київській, Херсонській та Мінській губерніях – охоплювала близько 15 бщин; названа за ім'ям свого засновника К.О. Мальованого; за деякий час останній був арештований і відправлений Кирилівського дому божевільних, де психіатр І.О.Сікорський визнав його душевнохворим; в 60-ті роки ХХ століття мальованці масово піддавалися висилкам і гонінням за відкидання держави; з часом розчиняються у релігійній течії толстовців |
19. | | МЕНОНІТИ В УКРАЇНІ
релігійно-протестантська громада, назва якої походить від імені її ідейного фундатора Менно Симонса; наприкінці 18 ст. родини менонітів на запрошення царського уряду переїхали до Російської імперії - їм була обіцяна свобода віросповідання, їх звільнили від військової повинності та від усіх податків терміном на 10 років; наприкінці 1890-х рр. у Російській імперії налічувалося 50 тис. менонітів, що мешкали в 162 колоніях, у т. ч. в Катеринославській губернії – у 51 колонії, Таврійській губернії – у 57, Херсонській губернії – у 16 колоніях |
20. | | ПЕРЕМИСЬКА ЄПАРХІЯ (13 ст.–)
- Польща
адміністративна одиниця Київської митрополії Константинопольського патріархату заснована в XIII ст.; певний час на місцевому єпископському престолі перебували одночасно по два єпископи – унійний та православний, які вели боротьбу за кафедральну церкву; з 1693 року єпархія остаточно приймає унію, її територія охоплювала землі: Саноцьку, Перемишльську і частину Львівської, Любачівський повіт у Белзькому воєводстві, повіти Новий Сонч та Беч у Краківському воєводстві й кілька сіл у Спиші; в австро-угорський епірод складалася з 1253 парафій, налічувала близько 300 000 прихожан; після укладання 16 серпня 1945 р. договору між СРСР і ПНР про радянсько-польський державний кордон, єпархія була поділеною: у складі УРСР опинилося 30 деканатів, у межах новоствореної польської держави – 15; на початку 1990-х років у Польщі створено Перемишльсько-Варшавську митрополію УГКЦ; на теренах, що раніше належали до Перемишльської єпархії, в Україні створено Дрогобицько-Самбірську і Сокальсько-Жовківську єпархії УГКЦ |
|